Дід Свирид, або ж Свирид Опанасович, простий сільський дід.
Живе собі в селі, тримає хазяйство, любить поговорити про політику і про те, як раніше люди жили. А коли в село провели інтернет, завів і свою сторінку на facebook. Де щодня постить свої обзори сільської аналітики. З яких люди дізнаються про те, що в світі коїться, що насправді казав Керрі Лаврову, про що собі думає Ердоган, та на якій стадії захворювання знаходиться московський сцарь.
Для дідуся нескладно розтлумачити істинний зміст будь-якого засідання Ради Безпеки ООН, бо дідусь жизнь прожив і знає. І він у курсі чим відрізняється Рада Європи від Європейської Ради. Дідусь уміє читати новини між рядками і йому відомі тонкощі дипломатичної мови, тож Свирид Опанасович знає різницю між “стурбованістю” та “серйозною стурбованістю”. Своїми знаннями щедро ділиться із спраглими достовірних знань читачами.
Дідусь, однак, не дуже грамотний, тому зазвичай пише “українським бойовим суржиком”. Іноді може вжити міцне слівце. Але лише в інтересах розрядки міжнародної напруги. Читачі, однак, на дідуся за це не сердяться. Сердяться лише коли він забуває запостити черговий огляд міжнародних подій.
Але прогули в діда трапляються нечасто і зазвичай лише тоді, коли дідусь пакує свого воза і їде в АТО. Щоб привезти нашим воїнам на передову щось смачненьке. Бо дідусь є великим прихильником нашої Армії і невтомно закликає небайдужих громадян їй всіляко допомагати.
У своїх оглядах Свирид Опанасович часто згадує різні приклади з історії, тож читачі зрештою не витримали і почали вимагати від діда написати окремо “Історію України”. Бо книг з історії в нас багато, а розуміння нема.
Тому дідусь і взявся писати історію України, яка має вийти в п’яти книгах: від найдавніших часів і до сучасності.
