Народився 26 грудня 1852 (7 січня 1853) року у Миколаєві в заможній сім'ї етнічного грека, адмірала Чорноморського Флоту Росії Миколи Андрійовича Аркаса.
Мати Софія Петрівна походила з давнього козацького роду Богдановичів, мала значний вплив на формування стійкого інтересу сина до української мови, культури, звичаїв. Її батько, Петро Григорович Богданович, 1793 р. був переведений у Чорноморський флот із бунчукових товаришів Полтавського полку.
Дитячі та юнацькі роки пройшли на території Миколаївщини.
Будучи сином високого імперського посадовця, він одягався в український народний одяг. Улітку — вишита сорочка та солом'яний бриль, взимку — смушкова шапка та свитка. Микола вперто його одягав, не зважаючи на роздратування батька.
Отримав різносторонню освіту в Училищі правознавства у Петербурзі та Одеській гімназії. Згодом навчався на фізико-математичному факультеті Новоросійського університету в Одесі.
Після завершення навчання (з 1875 до 1881 року) за родинною традицією Микола Аркас служив у морському відомстві в Миколаєві. У вільний від служби час віддавався улюбленій справі — збиранню і запису народних мелодій і вивченню історії України. Під впливом свого вчителя Петра Ніщинського — українського композитора, диригента, письменника — почав самотужки оволодівати музичними знаннями, композиторськими навичками і писати музику. Захоплювався мистецтвом кобзарів і бандуристів, яких запрошував до Миколаєва з усієї України, оселяв у своєму будинку.
За ініціативою та коштом Миколи Аркаса та його дружини Ольги Іванівни в селі Христофорівка — маєтностях родини Аркасів, було побудовано земську школу, регулярне навчання в якій розпочалося восени 1890 року.
Значну частину життя і праці Микола Миколайович присвятив заснованій ним 25 лютого 1907 року миколаївській «Просвіті», яка разом з Київською і Одеською була за результатами діяльності одною з найкращих в підросійській Україні. Як меценат Микола Аркас значною мірою покривав фінансові потреби «Просвіти», допомагав газеті «Рада», Михайлові Грушевському надіслав гроші на будівництво студентського гуртожитку у Львові.
У себе вдома Микола Аркас зібрав значну бібліотеку, зокрема історичну (кілька тисяч книжок).
Помер 13 (26) березня 1909 року в Миколаєві від несподіваного серцевого нападу. На похороні Миколи Аркаса були присутніми близько 10 тисяч осіб. Його поховано поруч з церквою на миколаївському Некрополі в сімейному склепі поряд з батьками. У 1936 році після зруйнування більшовицькою владою могили-склепа засновника Миколаєва Михайла Фалєєва, труна з його останками була обв'язана дротом і на підводі перевезена на старе міське кладовище, де його помістили в склеп родини Аркасів.
Ухвалою виконкому Миколаївської обласної ради депутатів трудящих від 2 липня 1971 року склеп Аркасів охороняється як пам'ятка історії та культури.
|
"Красное яблоко манит к себе камни."
В течение многих столетий образ Византии и ее главного города, блистательного, как солнце, оказывал сильнейшее влияние на соседние с ней страны. От нее исходил ослепительный блеск богатства; казалось, она неподвластна времени. Ее валюта, безант... |
|
|
Если вы закончили школу до 1985 года, изучали историю Великой Отечественной по мемуарам Жукова, Конева и Рокоссовского, читали "Горячий снег" и "Брестскую крепость", смотрели "А зори здесь тихие" и "Освобождение", уверен, что эта книга все равно будет для вас... |
|
|
В 1960-х годах историк М. Г. Брагин написал книгу "В грозную пору", и советские мальчишки заболели 1812 годом. Сколько армий было создано из самых неожиданных материалов, сколько разыграно сражений!
Спустя почти полвека эта книга возвращается к читателю, и вновь на её страницах слышен... |
|
|