• Автор "Люко Дашвар"

    из всех библиотек
Мультифильтр: off
c 1 по 8 из 8
102550100   по новизне
На запах м'яса
  • Рейтинг:10
  • Статус:читалa
Реальні принципи чи химерне кохання? Нове покоління обирає... Гоцик - бунтар, який радше галопуватиме світ за очі, наче змилений кінь, ніж осяде в батьківському маєтку й...
  • Рейтинг:5
  • Дата:2012
  • Статус:читалa
Кохання до Люби перевернуло життя Макса. Але дівчина зникла, і в душі хлопця ятриться кривава рана. Хто винен у цьому? Батьки? Кохана? Він теж хоче зникнути, аби знову...
  • Рейтинг:5
  • Дата:2012
  • Статус:читалa
Ще зі студентських років Макар мріяв про багатство. Тепер він розривається між улюбленою справою, остогидлою коханкою і дівчиною своєї мрії. Його недовге щастя побудоване на брехні, тому одного...
  • Мнение:да
  • Рейтинг:5
  • Дата:2012
  • Статус:читалa
Все життя Іветта присвятила хворому синові Платону. Старша дочка Ліда змушена, як і мати, доглядати за братом, жертвуючи всім. А мати вирішила купити сину живу ляльку, яка б...
  • Мнение:да
  • Рейтинг:7
  • Дата:2012
  • Статус:читалa
Чи можна досягти успіху, не зрадивши себе? Люба впевнена, що так. Вона вчиться, працює в заможній родині і навіть змогла приборкати нахабну господиню. Але несподівано перед дівчиною постає...
  • Мнение:да
  • Рейтинг:7
  • Дата:2012
  • Статус:читалa
Какое счастье - встретить свою половинку и полюбить! Когда душа взлетает до небес, когда понимаешь: вот твоя судьба... Первой красавице на селе Марусе-румынке под стать Лешка - умный, красивый...
  • Мнение:да
  • Рейтинг:9
  • Дата:2012
  • Статус:читалa
У селі все про всіх знають. Нічого не приховаєш. Тим більше – палку пристрасть дівчини-школярки Катерини до одруженого чоловіка Романа, батька її однокласника Олександра. Але невдовзі хлопець гине...
  • Мнение:да
  • Комментарии:да
  • Рейтинг:4
  • Дата:2012
  • Статус:читалa





Люко Дашвар - об авторе

Синонимы и псевдонимы: Ірина Чернова

Замість автобіографії

Вперше із свободою вибору я стикнулася, коли мені стало вісім. Мама пожаліла, умовила тата і батьки віддали мене до школи на рік пізніше за однолітків, тож саме у вісім, коли у першому класі мені на груди почепили зірочку з портретом хлопчика–Ілліча, я вперше дізналася, що найбільше від усіх на Землі повинна любити Батьківщину і його. Леніна. А хотілося – маму з татом. Звичайно, на той час я точно знала хто такий Ленін і яке щастя він приніс трудовому народу, але до тих пір ніхто так настирливо не вимагав від мене зробити остаточний вибір.

З тиждень, день у день, після школи я стирчала на даху гаража, що вмостився у кінці двору, і жахалася власних підступних думок: Батьківщина з Леніним фатально програвали і я не знала, як з цим жити. Рішення прийшло несподівано і враз. Батьківщина здалася лагідною і доброю, як мама. А тато… Тато точно був таким же сильним, розумним і мужнім, як Ленін. Приголомшена власним відкриттям, я тепер без зупинки відповідала, что найбільше люблю Батьківщину і Леніна. І усміхалася хитрувато, бо ніхто не здогадувався про мою велику таємницю: мова йшла про маму й тата.

Наївна брехня може врятувати хіба що дитину. Подорослішала й зрозуміла: казати те, що думаєш – надзавдання у будь–якому віці. Важко. А перед батьками й донині соромно, бо мама – незрівняно рідніша, добріша і лагідніша за Батьківщину. Не зрадить, не лишить, не відвернеться. Та й Леніну до мого тата…

У четвертому класі нам почали викладати українську мову. Як іноземну. Можна було надати довідку, звільнитися від уроків української і гасати собі по шкільному подвір ї цілих сорок п`ять хвилин. Розкіш! І я би вимолила у батьків ту довідку, та – «на панщині пшеницю жала…» І книжка у батьківській бібліотеці – «Образотворче мистецтво Т.Г.Шевченка». Мені й досі пензль Шевченка подобається більше віршів.

Клас п`ятий, шостий – далі було! Як у всіх. Дві вищі освіти – Одеський інститут легкої промисловості (інженер–механік), Академія державного управління при Президентові України (магістр державного управління) У журналістиці з 1986 – це за покликом. Лінотипи, метранпажі – я застала технології двадцятих років у вісімдесяті. Які комп`ютери?! Ювелірна ручна праця – регіональна журналістика. Після розпаду СРСР редакційний колектив Херсонської «молодіжки» обрав мене головним редактором. Після – такий кар`єрний зліт! Голова комітету у справах преси і інформації Херсонської облдержадміністрації. Здавался би – шкребися по тій драбині. Звільнилася – перехрестилася. Ні, чиновцництво таки – стан душі.
І я заснувала свою газету. Дві. У Херсоні. Реклама – гут! Соціальні проблеми – жах! Політика – «голосуйте за…» А який азарт, Боже ж ти мій! В останній рік минулого століття, у день

Перемоги 9 травня невідомі розграбували редакцію, не лишивши і папірця. Суди? Розслідування? Облиште! Неслухняних до нігтя – реалії регіональної журналістики.

З початку? Інші невідомі порадили – ідь краще… Нове тисячоліття моя сім`я зустрічала у однокімнатній орендованій квартирі на Троєщині. Капітал – двісті баксів і старий комп`ютер. Попереду – будь що за примхами уяви. Земляк–херсонець звільнив одну з кімнат свого офісу у серці Подолу і сказав: «Працюйте!» Бережи його, Боже! Як впряглися…

У 2001–ому Селянська партія України шукала головного редактора для партійної газети. «Селянська зоря»… Найемоційніші часи. По селах… А листи… Рубрику вигадала – «Пам`ятаю все життя». Хитро – аби людина розповіла про єдиний факт, який буде пам`ятати усе своє життя. Що за історії! Що за шквал болю, щастя, натхнення і мрій! Вигадати – неможливо.

Забути – не виходить.

Потім журнали – від «Історій з життя» до жіночих глянцевих. І це – позаду. Закінчила курси сценарної майстерності голівудського професора Річарда Креволіна. Це ж цікаво – писати сценарії для кіно. Порилася у старих файлах – за десяток років хронічних творчих спроб накопичилося немало текстів російською. Ні! Не видавалися. Нікому не показувала. Чи спробувати українською?

З 2006–го займаюся тільки цим – пишу історії. І українською, і російською. І для друку. І для кіно. Далі як? Як Бог дасть, бо попри всі життєві сумніви (Терези – що поробиш!) беззастережно вірю тільки у Бога, беззаперечно ціную тільки свободу вибору. Так, це не гарантує щастя, але чи варто метушитися заради того, чому людство так і не спромоглося знайти чіткого визначення?



Рекомендации в жанре "Українська сучасна література"
Якби можна було повернутися в минуле і щось змінити— хто про таке не мріяв? Навіть успішній журналістці й начебто щасливій дружині Ніці є що виправити. Є дівчинка з понівеченою психікою, є хлопчик, для якого життя скінчилося зарано. То вона сама - Ніка, що й досі затинається, - і її друг...
  • Рейтинг:10
  • Мнение:да
Роман в 2005 году был отмечен первой премией на конкурсе "Коронация слова". Это многоплановый роман, со многими сюжетными коллизиями и героями. Его временное пространство: от середины 70-х до наших дней, его география - Киев, украинская провинция, Россия, Черногория и... Америка. А главная...
  • Рейтинг:9
  • Мнение:да
Випалений шлях (Фіолетові діти-2)
Є ділянка на небі — між двох знаків зодіаку, цих стрілок небесного годинника — Стрільця і Скорпіона,— яка має назву Via Combusta, що перекладається з латини як "випалений шлях". Люди, народжені цієї пори, називаються змієносцями й володіють унікальними здібностями. От і хлопець на прізвище...
  • Рейтинг:9
  • Мнение:да
Информация

Все библиотеки
Рекомендуем




Русский